Мій клас.

Музиківська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

Моя земля Херсонщина

(єдиний урок до 70 – річчя утворення Херсонщини)

ПІДГОТУВАЛИ: Костік Т.О., Каліберда Л.О., Сипко Г.І.

Тема: «Моя земля Херсонщина»

Мета: ознайомити учнів із символікою, культурними та історичними

           пам’ятками рідного краю; розвивати пам'ять, увагу, вміння гарно презентувати самостійно знайдений матеріал; формувати у школярів ціннісне ставлення до Батьківщини, виховувати  любов до рідного краю.

Форма проведення: урок-подорож

Очікувані результати:

§  Формування ціннісного ставлення до держави, області, міста, села, народу, його звичаїв і традицій.

§  Розширення знань учнів про історичне минуле рідного краю.

§  Усвідомлення значущості навчання та виховання в розбудові та покращенні життя рідного краю.

Обладнання: мультимедійна презентація, карта України та карта Херсонської області, державна символіка, книжкова виставка.   

Хід уроку

            I.      Організаційний момент

Треба добре знати свій край,

бо рідна земля все одно,

що велика сім’я .

А земляки - все одно, що родичі.

Софія Русова.

     Створення емоційно-піднесеного настрою, зосередження уваги.

     Вітання вчителя

-           Бути українцем – значить пишатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися - красою української природи, древніми традиціями і мудрістю предків, найбагатшою культурною спадщиною, що нам дісталася, славними сторінками вітчизняної історії.

       Кожна людина мріє побачити й відкрити нове, невідоме. Мандри постійно кличуть людину, але не треба думати, що дивовижні відкриття, цікаві знахідки чекають на нас десь далеко, за тридев’ять земель. Вони поряд.

         II.      Актуалізація опорних знань

Переконатися у цьому допоможе сьогоднішній урок.

І розпочнемо ми із перегляду фільму    «Моя земля Херсонщина»

III.           Оголошення теми та завдань уроку   

      Херсонщина... Неможливо не закохатися, не прикипіти серцем до цього неповторного куточка півдня України, сповненого легенд, героїчних сторінок історії , щедрою казковою природою, талановитими, працьовитими людьми. Саме на такі скарби багата Херсонщина - перлина таврійського краю. Її омивають води Чорного та Азовського морів, повноводний Дніпро котить свої хвилі поміж розлогих берегів.

     Любов до Батьківщини завжди починається з живого почуття любові до рідної природи, до тієї землі, на якій ти виріс, до звичного оточення і знайомого з дитинства пейзажу.

IV.           Робота над темою уроку

1.      Зв’язна розповідь з елементами мультимедійної презентації.

Сьогодні ми з вами здійснимо подорож рідним краєм. І перша наша зупинка «Геральдична»

        Із 25 областей України Херсонська область розташована на півдні України в Причорноморській низині, у степовій зоні, у ніжній течії Дніпра. На території області протікає 19 річок. Найбільші ріки: Дніпро, довжиною 178 км, та Інгулець - 180 км.

     Херсонська область на південному заході омивається Чорним, а на південному сході - Азовським морями. На півночі регіон межує з Дніпропетровською, на сході - із Запорізькою, на заході - із Миколаївською областями, на півдні - з Автономною Республікою Крим. Адміністративний центр - місто Херсон.

1.                Герб міста Херсон - ворота жовто-золотистого кольору символізують гостинність міста. Перехрещені золоті якорі вверх лапами: один торговий, другий – військово-морський. Нижня частина щита обрамлена зліва дубовою, а справа – лавровою гілками, символами міцності і слави міста.

2.     Прапор міста Херсон - Сині полоси символізують три рукави Дніпра: Бакай, Рвач и Конку. (слайд 8)

3. Герб Херсонскої області представляє собою геральдичний щит бірюзового кольору із розміщеними  в ньому колосками пшениці, морським якорем і навігаційним пристроєм (що означає з’єднання двох морів).

4. Прапор складається з трьох горизонтальних полос: синьої, білої (яка в два рази ширше останніх) і синьої. На білу полосу в древкової частини полотнища накладено герб Херсонської області. Довжина полотнища прапора в два рази більше його ширини.

Друга зупинка «Історична»

     -  30 березня 1944 року була створена Херсонська область .  У сьогодні 2014 року їй виповнюється 70 років.

      Наша мала Батьківщина надзвичайно багата на події і має дуже цікаву історію.  Найбільш ранні сліди людини на території області належать до X-V тисяч. до н.е. У III- на початку II тисячоліття до н.е. більшу частину степів займали скотарські племена. Наприкінці  IV –на початку I тис. до н.е. наш край починає заселятися значно густіше.

       У VI-III ст. до н.е. кимерійців  витіснили і частково підкорили нові кочові племена скіфів, де утворили власну державу – Скіфію. Часи Київської Русі були представлені, як кочовими племенами(печеніги, турки, половці ), так і слов’янським населенням – у м. Олешші, що знаходилося на території Великого Потьомкінського острова поблизу сучасного Херсона. Подивувашись багатству та мальовничості Причорномор’я, наші річки та степи вперше описав  « батько » історичної та географічної наук давньогрецький вчений Геродот. Наші землі бачили мужніх, героїчних козацьких гетьманів І.Сірка,  Гордієнко. На території Кам’янської Запорозької Січі (біля села Республіканець Бериславського р-ну) на січовому цвинтарі до нашого часу збереглася могила Костя Гордієнка.

      Чим більше заглиблюватись у сивину віків, тим більше відчуваєш,  що історія краю переплітається з історією різних народностей. Це земля пам’ятає кімерійців, скіфів, антів, сіверців. Доба Катерини II для Херсонщини позначилась бурхливим освоєнням земель, коли в Нижнє Придніпров’я переселяли селян з північних губерній, родючі землі роздавалися поміщикам, дворянам ,іноземцям.

     До історії заселення,освоєння цього краю причетні князі Потьомкін, Трубецький, графи Орлов, Мордвинов. Минуле краю тісно пов’язане з іменами визначних особистостей минулих епох. Саме Херсон став колискою та першою базою Чорноморського флоту. Спорудженням фортеці й міста займався генерал - цейхмейстер Ганнібал, його послідовником став генерал – полковник Корсаков, також пов’язані імена полководця Суворова і адмірала Дерибаса. Під керівництвом командувача російського флоту Ушакова на Херсонських верфах будувалися флагмани - лінійний корабель «Слава Екатерины», фрегати «Херсон», «Быстрый».

Піднімаючись сходинками історії, ми все ближче і ближче підходимо з вами до сучасності.

Наступна наша зупинка «Природнича»

-                     Гордістю краю є Світова перлина заповідної справи заповідник «Асканія- Нова» та постать її засновника Ф. Фальц - Фейна, які відомі не тільки в Україні, але й за межами нашої країни. У ньому охороняються еталонні для степової зони типчаково - ковилові степи з рідкісними рослинами, грибами, тваринами. У дендропарку є посаджені тисячі видів рослин із багатьох куточків планети. У зоопарку у напіввільних умовах живе багато різних травоїдних тварин та птахів.

-                      Також окрасою краю є Чорноморський біосферний заповідник. На ділянках суходолу і морської акваторії у ньому охороняються комплекси піщаних арен, пустельних степів, водно - болотних угідь. Тут дуже багато осідлих та  водоплавних птахів.

-                      Херсонщина приваблює велику кількість туристів найбільшою в Європі пустелею – Олешківські піски.

     Херсонщина має сприятливі умови для розвитку сільського господарства. Це теплий помірний клімат, родючі чорноземні та каштанові грунти, рівнинний рельєф.

Її можна порівняти з невеликою казковою країною, де є всі умови для гідного існування. Величні озера, могутній Дніпро, що через лиман впадає в Чорне море, річечки, що котяться ярами, - а все це відображає в собі красу садів, які славляться на всю країну своїми врожаями. Неймовірні сорти винограду ростуть на Херсонщині, а вино, створене натрудженими руками, і яке давно вже є відомим далеко за межами України, прирівнюють до напоїв давньогрецьких богів. А які тут кавуни, помідори, капуста, перець! Є тут і досвідчені господарства, які займаються вирощуванням елітних сортів насіння, консервні й молочні заводи, млини, господарства з вирощування риби, птахоферми - і всі вони намагаються створити найкращі умови для життя людей!

Наступна зупинка «Музиківко, рідна моя сторона»

                                                        Музиківко, рідна моя сторона,

                                                                   Люблю тебе щиро і віддано я.

         Переді мною лежить географічні карта України, помережана річками і річечками, умовними позначками, великими і малими кружечками міст і містечок, зовсім малюсінькими точечками – назвами сіл. Їх на карті сотні. Я знаходжу одну з них під назвою Музиківка. Це моє рідне село. А знаходиться воно на півдні нашої країни, точніше – на сонцесяйній Херсонщині. Розкинулось  за тринадцять кілометрів від обласного центру на північний захід.

         В Україні десятки  Іванівок, Степанівок, Федорівок, Станіславів, а ось

Музиківка, мені здається, єдина назва. Щось бринить у ній загадкове, ніби пов’язане з музикою, поезією, адже недаремно саме тут народилися Народна артистка України Куманченко П.В., оперний співак Смішко В.І., поет – футурист О.Кручених.

         Біля якого ще села стоїть така висока могила, як біля нашого? Це свідок сивої давнини. Тут колись були знайдені залишки поселення скіфського періоду і поховання кочівників ХІ – Хіі ст.. н.е., а пізніше на цій могилі горіли вогнища, сповіщаючи співвітчизників про небезпеку – напад турків чи татар. І нині від неї віє незвичайною таємничістю, оборана з усіх сторін, зеленіє ціле літо  степовими травами.

         Ще з давніх часів потьомкінських після відвоювання Дикого поля у турків і татар, на одному з вигинів невеличкої степової річечки Вірьовчиної поселилися вихідці з Полтавщини та Черкащини. Тягнула їх сюди практично необмежена кількість незайманих земель. А що вже родючі були, то сам князь Потьомкін захоплювався – уткни в цю землю палицю, а з неї дерево виросте, аби лишень була вода. Так виникли Музичині хутори. Згідно переказів, одним із перших поселився у цій  місцевості чи то козак, чи то селянин на прізвище Музика. І тягнулися такі хутори на декілька кілометрів, маючи власні назви: Висунцівські, Музичині, Мірошникові, на околицях яких крутили крилами вітряні млини.

         Але головними були Музичині, бо вже в середині ХІХ століття проживало тут близько півтори  тисячі жителів, які займалися городництвом, садівництвом, скотарством.

         Здавна в нашому селі виготовляли чабанський сир – бринзу. Її робили з овечого молока, додаючи до нього «гляп» - шматочок шлунка теляти. Бринза і сьогодні є одним із основних продуктів харчування музичан ( виготовляють її нині із коров’ячого молока), а на херсонських базарах є навіть цілі торгові ряди музиківської бринзи, яку залюбки купують городяни.

         Лежить Музиківка в низовині, ніби сховалася від колючих північних вітрів і західних суховіїв. З усіх сторін, крім західної, оперезана безкраїми степами, порізаними лісосмугами, а на заході, на косогір»ї, росте рукотворний ліс – дуби, акації, сосни. Це улюблене місце відпочинку музичан. Кличе цей невеличкий ліс послухати весною спів пташок, а влітку відпочити у затінку дерев, помилуватися квітами, просто подихати лісовими пахощами. І сьогодні, щоб така краса не переводилася, місцеві школярі під керівництвом учителя біології Васильєва В.М. відновлюють ці лісові масиви, підсаджуючи молодими пагінцями акації та глядачі.

         Зараз моє рідне село велике і красиве, рівні асфальтовані вулиці, ошатні будиночки, веселі обійстя, що потопають у зелені. Все це свідчить, що живуть  тут працьовиті люди.

         Центральна вулиця – 40 років Перемоги. На ній розмістились найголовніші споруди  села: школа,  амбулаторія, магазини, приміщення сільської ради.

         Справжнім оазисом Музиківки є подвір’я моєї рідної школи. Воно завжди приваблює перехожих своєю красою. Та особливо прекрасним воно є навесні, коли на клумбах палахкотять червоним полум’ям тюльпани, на зміну їм приходять стрункі і гордовиті іриси, тендітно-ніжно проглядають з-під густої зелені листя свічки каштанів. Видовище неперевершене.

         Протягом …… років на території нашого села  діє Свято-Покровський чоловічий монастир. Десять божих чоловіків заточилися в ньому, денно і ношно читають молитви за нас, місцевих жителів, благословляючи на добрі справи і віру у світле майбутнє. 5-метровий іконостас, виготовлений із дерева,  рясніє голівками янголів, весь прикрашений тонким мереживом, а колони, іконні рами та інші обрамлення вкриті майстерним різьбленням. Це надає йому розкішного багатого вигляду, пишності і святковості. Іконостас тягнеться по горизонталі на  12 метрів, а по вертикалі стрімко підноситься вгору і вінчається золоченим хрестом. У центрі – головний престол на честь Покрови Пресвятої Богородиці.  Іконостас вражає величчю і неповторністю.

         Люблять мої односельці також і гарну пісню, красиву музику, гучні танці. А які талановиті музичани! Такі чудові концерти, фестивалі  організовують на різні свята. І лине тоді над селом чарівний голос Вишневської Наталії (нині артистки Херсонського драматичного театру імені Миколи Куліша), сильний і красивий спів Петрова Ігоря, Кириченко Яни, Тімкіної Наталії, Трибушної Катерини, Григоренко Олени. Ніхто не залишиться байдужим до пісень і танців наших юних дівчат  із ансамблю «Бриз» Клок Тетяни, Косаревої Владислави, Карп Вероніки, Москаленко Єлизавети

Та хіба перелічити всі таланти!

Наступна зупинка «Бібліотечна». Презентація виставки творів Херсонських письменників. Сипко Г.І.

V. Закріплення набутих знань. Закріпити знання, отримані на уроці вам допоможе гра, яку підготувала для вас учитель історії Каліберда Л.О.

VI. Підсумок уроку

-                Отже, Херсонщина - іменинниця. А на день народження традиційно вітають, та ще й з таким гарним ювілеєм!

-                Рідній Херсонщині я бажаю (Щастя, миру, розквіту, добра, перемог, врожаїв, злагоди, творчої наснаги, радості, здобутків…).

Заключне слово вчителя.

        Від вас, юні друзі, залежить, якою завтра буде земля, де чорніють скіфські могили, де в далекі часи гуляли запорожці й гайдамаки, де вершили свій подвиг солдати Великої Вітчизняної війни.

        Хай вашими зусиллями цей край завжди буде квітучим і міцним.!