БІЛОЗЕРСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ВІДДІЛ ОСВІТИ,
МОЛОДІ І СПОРТУ
РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ РЦОЗО
ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ: У ДІАЛОЗІ З СУЧАСНІСТЮ
ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ Я ДИТИНИ ЧЕРЕЗ ВИХОВАННЯ ТА ПЕДАГОГІЧНУ
ДІЯЛЬНІСТЬ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО
МАТЕРІАЛ
ПІДГОТУВАЛА УЧИТЕЛЬ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
МУЗИКІВСЬКОЇ ЗОШ
СПЕЦІАЛІСТ ВИЩОЇ КАТЕГОРІЇ,
СТАРШИЙ УЧИТЕЛЬ
КОСТІК ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА
Здоров’я –
це та вершина, яку кожен повинен досягти сам.
Завдання
школи: допомагати кожній дитині у цій важливій, відповідальній, нелегкій
справі.
«Зміцнити
здоров’я людини в дитинстві, не допустити, щоб дитина вступала в юність кволою
і млявою, – це означає дати їй всю повноту життєвих радощів», – підкреслював
В.О.Сухомлинський.
Збереження і
зміцнення здоров’я дітей видатний педагог сприймав як найважливіший аспект
практичної діяльності директора школи і кожного вчителя. Цій проблемі він
присвятив чимало наукових праць, а саме: третій розділ книги «Павлиська середня
школа»; деякі підрозділи в книгах «Серце віддаю дітям», «Народження
громадянина», «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості», «Сто порад
учителеві»; окремі статті.
Досліджуючи
причини неуспішності і другорічництва, Василь Олександрович прийшов до
висновку, що «у 85 процентів невстигаючих і відстаючих головна причина
відставання, незнання, незадовільної роботи на уроках і вдома, другорічництва -
поганий стан здоров’я, якесь захворювання чи нездужання».
Питання
зміцнення здоров’я дітей не сходили з порядку денного педагогічної ради
Павлиської школи, постійно розглядались на заняттях психологічного семінару.
Так, лише
протягом 1960-1966 років обговорювались такі питання:
- «Здоров’я і духовне життя дитини»;
- «Режим праці і відпочинку»;
-
«Харчування і здоров’я дитини»;
- «Попередження захворювання серця»;
- «Слух і зір дитини»;
- «Діти з
уповільненими мислительними процесами» та ін.
Про стан
здоров’я першокласників педагогічній раді доповідав лікар.
Діти, у яких
були виявлені слабкість серцево-судинної системи, дихальних шляхів, порушення
обміну речовин, неврози, перебували під постійним наглядом.
«Ми
стараємося запобігти розвиткові хвороби, зміцнити захисні сили організму: разом
з батьками дитини ми встановлюємо для неї режим праці і відпочинку, режим
харчування», - писав видатний педагог у книзі «Павлиська середня школа» [т.4,
С.126].
«Залежно від
стану здоров’я, - вважав він, - кожна дитина потребує не тільки індивідуального
підходу, а й цілої системи заходів, які б зберігали і зміцнювали здоров’я»
[т.2, С.511].
Василь
Олександрович запропонував ефективні
шляхи зміцнення здоров’я дітей, удосконалення фізичного виховання учнів
(апробовані в Павлиській школі):
- система
бесід про людину і особливості людського організму;
- оптимальне
чергування розумової і фізичної праці («Режим фізичної і розумової праці та
відпочинку - дуже важлива умова міцного здоров’я» [т.4, C.290]);
- оздоровча
спрямованість системи фізкультурних занять: уроків фізичної культури, ранкової
зарядки, фізкультхвилинок, динамічних перерв;
- створення широкої мережі спортивних секцій і
залучення школярів до активної участі в них («спорт - улюблене заняття кожного
учня»);
- створення
позитивного психологічного мікроклімату («урок повинен викликати позитивні
емоції» [т. 5, С.14].
-
утвердження у свідомості учнів необхідності уважного і дбайливого ставлення до
свого здоров’я і здоров’я інших. Активна пропаганда і утвердження здорового
способу життя;
- спортивні
ігри, змагання, спартакіади (легка атлетика, гімнастика, плавання, верхова
їзда; катання на ковзанах і лижах, велосипеді; зимові розваги, побудова
снігової фортеці тощо); Все це було у Павлиській школі.
Василь
Сухомлинський створював свою педагогічну систему (дидактичну, виховну,
управлінську) у 50- 60-і роки минулого століття.
І ось через
півстоліття, яке минуло з того часу, ситуація із здоров’ям учнів значно
погіршилась.
«Трагедія
полягає в тому, - зазначають науковці, –
що сучасна школа перетворилася в інструмент, який ще дає певні знання (якість
яких постійно погіршується), але забирає головне - здоров’я учнів та природне
бажання кожної дитини навчатися».
І справді,
за висновками лікарів, шкільні роки зменшують кількість здорових дітей у 3-4
рази. Відповідно збільшується кількість хворих. Практично здоровими закінчують
школу лише 5-7 % учнів.
Головний
лікар дитячого санаторію «Жемчужина России» О.О.Дубровський, зокрема, підкреслює:
«Мільйони дітей за роки навчання в школі втрачають психічну і фізичну стабільність».
Більшості
учнів разом із випускним атестатом можна було б видавати довідки про хронічні
хвороби. Третина випускників виходить зі школи «очкариками», ще більше - з
шлунковими захворюваннями, з розладнаною нервовою системою. Дослідження також засвідчують,
що половина дітей, які мають проблеми з фізичним та психічним здоров’ям,
схильна до негативних виявів поведінки. У дітей розвивається агресивність,
невдоволеність, почуття заниженої самооцінки. Все це нерідко приводить до
конфліктів з однолітками, вчителями, батьками і навіть із законом. Як
результат, кожний п’ятий важко засвоює навчальний матеріал. Такі діти втричі
частіше, порівняно з іншими, піддаються впливу наркотиків, схильні до вживання
алкоголю, пропусків занять, бродяжництва.
Школа погіршує
здоров’я дітей. У цьому переконані батьки, лікарі, працівники військових
комісаріатів.
Причин
такого стану чимало. І однією з них (далеко не другорядною) є погана
організація навчально-виховного процесу, кількість і якість уроків, які нерідко
негативно впливають на фізичне і психічне здоров’я дітей, породжуючи тривожний
стан, перевантаження, втому, стреси, неврози.
Виступаючи
на обласній науково-практичній конференції у далекому 1965 році з доповіддю
«Яким бути директору середньої школи?», В.О.Сухомлинський значну увагу приділив
питанню збереження здоров’я дітей, попередження перевантаження їх у процесі
навчання.
Зокрема, він
наголошував: «Хотілось би сказати деяким любителям методів ефективного
прискореного і т. ін. навчання: не грайте із здоров’ям дітей».
Видатний
педагог попереджає про недопустимість у школі поспіху, нервозності,
метушливості, переважання пристрастей над розумом, оскільки «прискорений» темп
непосильний і шкідливий навіть для цілком здорових дітей. «Надмірне розумове
напруження призводить до того, що в дітей тьмяніють очі, затуманюється погляд,
рухи стають млявими. І ось дитина вже ні на що не здатна, їй аби тільки свіже
повітря, а вчитель тримає її «в голоблях» і підганяє: швидше, швидше…»
Він
наполегливо і послідовно відстоював гуманний підхід до дитини, активно
виступаючи проти засилля авторитарної педагогіки, яка нерідко є причиною
конфліктних ситуацій, педагогічних неврозів.
У статті «Не
бійтеся бути ласкавими!» він з тривогою писав: «Покрикування, нервозність,
запальність подекуди стали звичними у взаєминах учителя з учнем» [т.5 , С.352].
Він був
непримиренним до жорстокості, зневажливого, грубого ставлення до дітей,
підкреслюючи, що «крик у стінах школи - це дрімуче педагогічне безкультур’я».
Василь
Олександрович був глибоко переконаний у тому, що вчити й виховувати дітей з
неврозами необхідно, «застосовуючи спеціальні методи медичної педагогіки,
розраховані на запобігання шкідливому збудженню різким переходом від одного
емоційного стану до іншого» [т.2, С.512].
Вчитель, на
його думку, повинен вміти бачити і розуміти «джерела дитячих страждань,
дитячого збентеження, озлоблення, байдужості» [т.5, С.457], «захистити дитину
від духовної самотності» [т.5, С.302]. А «все шкільне життя повинно бути
пройняте духом гуманності» [т.4, С.496].
«У школі, -
підкреслював видатний педагог, - має панувати дух поваги до людської гідності,
дух взаємного довір’я вихователів і виховуваних, дух віри в людину» [т.4,
С.550].
Лише увага
до кожної індивідуальності, вдумливе ставлення до позитивних і негативних рис,
недоліків кожної дитини можуть забезпечити успіх у навчанні й вихованні.
«В основі
навчання повинен бути позитивний емоційний фон», - стверджує і відомий російський дидакт І.Я.Лернер. За яких
умов це можливо? Лише тоді, вважає він, коли учень як головна діюча особа
навчально-виховного процесу буде сам вибирати для себе: темп навчання; рівень
складності; час усної відповіді; час здачі заліку і ін.
Йдеться про
відбір індивідуальної освітньої траєкторії кожного учня, створення «ситуації
успіху».
Ігнорування
цих вимог неминуче приводить до втрати у значної частини учнів інтересу до
навчання, утвердження у їх свідомості ненависті до навчання, школи, вчителя.
Від цього
застерігав ще у І столітті н.е. Квінтіліан: «Більш за все остерігайтесь, щоб
дитина не зненавиділа учіння, яке полюбити ще не мала можливості».
Щоб уникнути
цього, слід особливу увагу приділяти проблемам формування і збереження
психічного здоров’я дітей шляхом індивідуалізації навчання і виховання.
Кращі умови
для цього створюються в школах сприяння здоров’ю, процес становлення і розвитку
яких взяв сьогодні старт майже в усіх регіонах Кіровоградської області. Але це питання
окремого вивчення. А що ж у нас?
Успішній
реалізації оздоровчої функції у сучасній школі першочерговим стало:
- запровадження
інтегрованого курсу «Основи здоров’я»;
- введення
третього уроку фізичної культури;
-
утвердження тенденції зняття навантаження дитячої пам’яті і статичного
навантаження м’язів;
- нормативне
відпрацьовування рухового режиму;
- створення
належних умов для навчання дітей і збереження їх здоров’я (тепло, світло,
чистота, затишок, підвіз до школи, харчування та ін.);
-
гуманізація навчально-виховного процесу;
- піднесення
ефективності роботи психологічної служби;
-
організація поглиблених медичних оглядів дітей і врахування їх результатів у
навчально-виховному процесі;
-
впровадження фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу «Козацький гарт»,
розширення мережі спортивних секцій;
- створення
умов для оздоровлення дітей влітку та ін.
- підвищення
рівня компетентності і професійної майстерності педагогічних кадрів з питань
збереження і зміцнення здоров’я дітей,
-
моделювання, вивчення, узагальнення і впровадження перспективного педагогічного
досвіду роботи кращих вчителів, вихователів, класних керівників, педагогічних
колективів.
Все це ми
намагаємося якнайкраще втілювати у свою практику, але цього, на жаль, замало.
Ми маємо
активніше пропагувати і поширювати досвід роботи кращих педколективів області,
України, країн зарубіжжя.
Перспективним
є, зокрема, і досвід роботи московських шкіл, які активно запроваджують
методику доктора медичних наук В.Ф.Базарного, що передбачає:
- зміну пози
дитини через кожні 10-15 хвилин навчання в початкових класах (у класах
парти-конторки, за якими учні працюють стоячи, через 15 хвилин діти міняються
місцями з тими, хто сидів за партами);
-
використання сенсорних тренажерів для збереження і поліпшення зору;
- у
початкових класах 5 годин фізкультури на тиждень, 3 з них - на лікувальну
гімнастику;
- екзамени з
фізкультури у випускних класах, у програмі яких: питання теорії, біг,
підтягування (за 30 секунд), стрибки через скакалку (за 1 хв.).
Останнім
часом ми все частіше чуємо вислів «екранні діти». Так, це наші діти, які дуже
багато часу проводять за моніторами комп’ютерів, екранами телевізорів, з
мобільними телефонами…Це надзвичайно шкідливо для їхнього здоров’я. Якщо б
сьогодні оцінювали школи по збереженню здоров’я, то, звичайно, батьки віддавали
своїх дітей саме в такі, а не з поглибленим вивченням, математики, англійської
і т.д.
Нам є над
чим задуматися і варто прислухатися до мудрих порад великого
педагога-гуманіста.
«Ніколи не
поспішайте з виставленням незадовільної оцінки. Ніщо так не пригнічує дитину як
усвідомлення безперспективності».
«Не
закривайте двійкою шлях до успіху!»
«Не ставте
взагалі в початкових класах «двійок» - це канчук і палиця».
«Допоможіть
дитині добитися успіху і тільки тоді оцінюйте знання».
«Оцінкою не
можна карати за небажання вчитися, а тим паче за невміння вчитися».
Комментариев нет:
Отправить комментарий